1
Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив.
І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?
2
І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти,
3
але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.
4
І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!
5
Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.
6
І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання.
І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.
7
І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони.
І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.
8
І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок.
І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.
9
І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?
10
А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.
11
І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий?
Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?
12
А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.
13
Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила?
А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.
14
І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову!
На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.
15
І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її.
Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.
16
До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї.
Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.
17
І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля!
Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.
18
Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.
19
У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий.
Бо ти порох, і до пороху вернешся.
20
І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.
21
І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.
22
І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло.
А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку.
23
І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.
24
І вигнав Господь Бог Адама.
А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.