1
І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову.
І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів!
А коли ні, то я вмираю!
2
І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?
3
І сказала вона: Ось невільниця моя Білга.
Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей.
4
І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку.
І ввійшов до неї Яків.
5
І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.
6
І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.
Тому назвала ймення йому: Дан.
7
І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.
8
І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла.
І назвала ймення йому: Нефталим.
9
І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.
10
І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.
11
І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому Ґад.
12
І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
13
І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну.
І назвала ймення йому: Асир.
14
І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї.
І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!
15
А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка?
І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?
І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!
16
І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого.
І лежав він із нею ночі тієї.
17
І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.
18
І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові.
І назвала ймення йому: Іссахар.
19
І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.
20
І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів.
І назвала ймення йому: Завулон.
21
А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.
22
І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
23
І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу!
24
І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!
25
І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.
26
Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі.
27
І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе.
28
І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам.
29
А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.
30
Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе.
А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?
31
І сказав Лаван: Що ж я тобі дам?
А Яків промовив: Не давай мені нічого.
Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.
32
Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені.
33
І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе.
Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене.
34
А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм!
35
І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
36
І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом.
А Яків пас позосталу Лаванову отару.
37
І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.
38
І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити.
І вони злучувалися, як приходили пити.
39
І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.
40
І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана.
І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.
41
І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.
42
А як отара слаба була, то не клав.
І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову.
43
І дуже-дуже зможнів той чоловік.
І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.