1
І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх.
І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.
2
А Яків пішов на дорогу свою.
І спіткали його Божі Анголи.
3
І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір!
І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.
4
І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.
5
І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.
6
І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю.
І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.
7
І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.
8
І Яків сильно злякався, і був затурбований.
І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.
9
І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.
10
І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.
11
Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.
12
Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.
13
А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро;
а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.
14
І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:
15
кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,
16
верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.
17
І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо.
І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом.
18
І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?
19
то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові.
А ото й він сам за нами.
20
І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його,
21
і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє.
22
І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.
23
І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.
24
І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.
25
І зостався Яків сам.
І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.
26
І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його.
І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.
27
І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря.
А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.
28
І промовив до нього: Як твоє ймення?
Той відказав: Яків.
29
І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав.
30
І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє.
А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє?
І Він поблагословив його там.
31
І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя.
32
І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл.
І він кульгав на своє стегно.
33
Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.