1
І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.
2
Оце оповість про Якова.
Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого.
І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.
3
А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости.
І він справив йому квітчасте вбрання.
4
І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.
5
І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього.
6
І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені.
7
А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став.
І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму.
8
І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?
І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.
9
І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.
10
І він розповів це батькові своєму та браттям своїм.
І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі?
Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?
11
І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.
12
І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.
13
І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі!
Іди ж, і я пошлю тебе до них!
А той відказав йому: Ось я!
14
І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь.
І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.
15
І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю.
І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш?
16
А той відказав: Я шукаю братів своїх.
Скажи ж мені, де вони випасають?
17
І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну.
І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.
18
А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.
19
І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!
20
А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його!
І побачимо, що буде з його снами.
21
І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!
22
І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.
23
І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.
24
І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.
25
І сіли вони попоїсти хліба.
І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.
26
І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров?
27
Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло.
І послухалися брати його.
28
І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями.
І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.
29
А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі!
І розірвав він одежу свою
30
І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця!
А я, куди я піду?
31
А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.
32
І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли.
Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні?
33
А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина
Дикий звір його з'їв
Справді розшарпаний Йосип!
34
І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму
35
І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його.
Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу.
І плакав за ним його батько.
36
І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.