1
А Яків побачив, що в Єгипті є хліб.
І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?
2
І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб;
зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.
3
І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4
А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!
5
І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.
6
А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі.
І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
7
І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе.
І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви?
А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.
8
І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9
І згадав Йосип сни, що про них йому снились були.
І сказав він до них: Ви шпигуни!
Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.
10
А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.
11
Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві.
Раби твої не були шпигунами!
12
Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!
13
А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї.
А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.
14
І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
15
Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!
16
Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені.
І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами;
а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!
17
І він забрав їх під варту на три дні.
18
А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть.
Я Бога боюся,
19
якщо ви правдиві.
Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20
А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте.
І вони зробили так.
21
І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали
Тому то прийшло це нещастя на нас!
22
І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали.
А оце й кров його жадається
23
А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24
А він відвернувся від них та й заплакав
І вернувся до них, і говорив із ними.
І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.
25
А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу.
І їм зроблено так.
26
І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27
І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!
28
І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм!
І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?
29
І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:
30
Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31
А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!
32
Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька.
Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.
33
І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34
І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві.
Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.
35
І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку!
І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались
36
І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете?
Усе те на мене!
37
І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе!
Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.
38
А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався
А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!…