1
І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!
2
І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря.
У ваші руки віддані вони.
3
Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу.
Як зелену ярину Я віддав вам усе.
4
Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.
5
А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.
6
Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.
7
Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!
8
І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:
9
А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.
10
І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.
11
І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.
12
І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:
13
Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.
14
І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.
15
І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі.
І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.
16
І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.
17
І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.
18
І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет.
А Хам він був батько Ханаанів.
19
Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.
20
І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.
21
І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету.
22
І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі.
23
Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого.
Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.
24
А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший.
25
І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям!
26
І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!
27
Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!
28
А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ.
29
А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ.
Та й помер.