1
Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою.
2
А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав.
3
Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане.
Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться.
4
Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.
5
І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує.
6
Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його!
Аж доки це буде?
Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе!
7
Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них?
8
За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.
9
Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!
10
Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою.
11
Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева.
12
Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!
13
Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?
14
Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває.
15
Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!
16
Ти наситишся ганьбою більше, як славою.
Пий також ти, та показуй свій сором!
На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою!
17
Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.
18
Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?
19
Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся!
Чи він буде навчати?
Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема!
20
А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!