1
Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.
2
Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,
3
то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння?
Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,
4
коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї.
5
Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо.
6
Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш?
7
Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх,
8
усе піддав Ти під ноги йому!
А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого.
А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все.
9
Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.
10
Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.
11
Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного.
З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
12
Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!
13
І ще: На Нього я буду надіятися!
І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.
14
А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,
15
та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.
16
Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння.
17
Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.
18
Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.