1
Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности,
2
що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина.
3
Усякий бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.
4
Бо коли б на землі перебував, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що дари приносять за Законом.
5
Вони служать образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: Дивись бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний!
6
А тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.
7
Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.
8
Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового,
9
не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської.
А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
10
Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!
11
І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа!
Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них!
12
Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!
13
Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим.
А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління.