1
Послухайте це, доме Яковів, що зветесь іменням Ізраїлевим, і що вийшли із Юдиних вод, що клянетеся Йменням Господнім та Бога Ізраїля згадуєте, хоч не в правді та не в справедливості!
2
Бо від міста святого вони прозиваються та на Бога Ізраїлевого спираються, Йому Ймення Господь Саваот!
3
Я віддавна звіщав про минуле, із уст Моїх вийшло воно й розповів Я про нього, раптовно зробив, і прийшло.
4
Тому, що Я знав, що впертий ти є, твоя ж шия то м'язи залізні, а чоло твоє мідяне,
5
то звіщав Я віддавна тобі, іще поки прийшло, розповів Я тобі, щоб ти не говорив: Мій божок це зробив, а про це наказав мій бовван та мій ідол.
6
Ти чув, переглянь усе це;
і ви хіба не визнаєте цього?
Тепер розповів Я тобі новини й таємниці, яких ти не знав.
7
Тепер вони створені, а не віддавна, а перед цим днем ти не чув був про них, щоб не сказати: Оце я їх знав.
8
Та не чув ти й не знав, і віддавна ти не відкривав свого вуха, бо Я знав, що напевно ти зрадиш, і звано тебе від утроби: перевертень.
9
Ради Ймення Свого Я спиняю Свій гнів, і ради слави Своєї Я стримуюся проти тебе, щоб не знищити тебе.
10
Оце перетопив Я тебе, але не як те срібло, у горні недолі тебе дослідив.
11
Ради Себе, ради Себе роблю, бо як буде збезчещене Ймення Моє?
А іншому слави Своєї не дам.
12
Почуй Мене, Якове та Ізраїлю, Мій покликаний: Це Я, Я перший, також Я останній!
13
Теж рука Моя землю заклала, і небо напнула правиця Моя, Я закличу до них і вони стануть разом.
14
Зберіться ви всі та й послухайте: Хто серед вас розповів був про те?
Кого Господь любить, вчинить волю Його в Вавилоні, рамено ж Його на халдеях.
15
Я, Я говорив і покликав його, спровадив його, і він на дорозі своїй буде мати поводження.
16
Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я не говорив потаємно;
від часу, як діялось це, Я був там.
А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух.
17
Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити.
18
О, коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі!
19
А насіння твого було б, як піску, а нащадків твого живота немов зернят його, і витяте й вигублене не було б твоє ймення із-перед обличчя Мого!
20
Вирушіть із Вавилону, втечіть від халдеїв, радісним співом звістіть, оце розголосіть, аж до краю землі рознесіть це, скажіть: Господь викупив раба Свого Якова!
21
І спраги не знали вони на пустинях, якими провадив Він їх: воду з скелі пустив їм, Він скелю розбив і вода потекла!
22
Для безбожних спокою немає, говорить Господь.