- 1
- Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!
- 2
- Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,
- 3
- знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.
- 4
- А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.
- 5
- А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.
- 6
- Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву.
Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.
- 7
- Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.
- 8
- Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.
- 9
- А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,
- 10
- а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,
- 11
- бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду…
Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!
- 12
- Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.
- 13
- Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний.
Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.
- 14
- Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.
- 15
- Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.
- 16
- Не обманюйтесь, брати мої любі!
- 17
- Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.
- 18
- Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.
- 19
- Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.
- 20
- Бо гнів людський не чинить правди Божої.
- 21
- Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.
- 22
- Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.
- 23
- Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,
- 24
- бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.
- 25
- А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!
- 26
- Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!
- 27
- Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.
|