1
А ґілеадянин Їфтах був хоробрий вояк.
А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив Їфтаха.
2
І породила Ґілеадова жінка йому синів.
І повиростали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!
3
І втік Їфтах перед своїми братами, і осівся в краї Тов.
І зібралися до Їфтаха гулящі люди, та й виходили з ним.
4
І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.
5
І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші, щоб забрати Їфтаха з краю Тов.
6
І сказали вони до Їфтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами.
7
І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидили мене, і вигнали мене з дому мого батька?
І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?
8
І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Зате ми тепер вернулися до тебе!
І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських.
9
І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?
10
І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо.
11
І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі за голову та провідника, а Їфтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі.
12
І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм?
13
І сказав цар Аммонових синів до Їфтахових послів: Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану.
А тепер верни ж їх у мирі.
14
А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів,
15
і сказав йому: Так сказав Їфтах: Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів,
16
бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу.
17
І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я перейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар.
І послав він також до царя моавського, та й той не хотів.
І осівся Ізраїль у Кадешу.
18
І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов зо сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в моавські границі не входили, бо Арнон границя Моава.
19
І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого.
20
І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями.
І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем.
21
І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, вони побили їх.
І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця того краю.
22
І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану.
23
А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?
24
Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.
25
А тепер чи справді ти ліпший від Балака, Ціппорового сина, царя моавського?
Чи сваритися сварився він з Ізраїлем?
Чи воювати воював із ними?
26
Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той час?
27
А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною.
Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими.
28
Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.
29
І Дух Господній перебував на Їфтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.
30
І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,
31
то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення.
32
І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.
33
І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму.
І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.
34
І прийшов Їфтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями!
А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки.
35
І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя!
Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене.
Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього.
36
А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів.
37
І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої.
38
А він сказав: Іди!
І послав її на два місяці.
І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє.
39
І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа.
І сталося це звичаєм в Ізраїлі:
40
рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.