1
І сталося тими днями, а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір.
І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.
2
А наложниця його чинила перелюб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці часу.
3
І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів.
І вона ввела його до дому батька свого.
І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому.
4
І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, і їли й пили вони та ночували там.
5
І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти.
І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім підете.
6
І сіли вони, і обоє разом їли та пили.
А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!
7
Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його.
І вернувся він, і переночував там.
8
І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: Підкріпи ж своє серце!
І зволікали вони аж до схилку дня, і їли обоє вони.
9
І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його.
І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: Ось день схилився на вечір, переночуй же!
Ось день кладеться, ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці!
І встанете взавтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого.
10
Та той чоловік не хотів ночувати.
І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим.
А з ним пара нав'ючених ослів, і його наложниця з ним.
11
Вони були при Євусі, а день дуже схилився.
І сказав слуга до пана свого: Ходім, і зайдімо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому.
12
І сказав до нього пан його: Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и.
13
І сказав він до слуги свого: Ходім, і прийдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі.
14
І перейшли вони та й пішли.
А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова.
15
І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї.
І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.
16
Аж ось старий чоловік іде ввечорі з поля з своєї роботи.
А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів'ї.
А люди того місця сини Веніяминові.
17
І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані.
І сказав той старий чоловік: Куди ти йдеш та звідки приходиш?
18
А той до нього сказав: Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, звідти я.
І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.
19
Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, не бракує жодної речі.
20
І сказав той старий чоловік: Мир тобі, нехай уся недостача твоя на мені, тільки на майдані не ночуй!
21
І він увів його до свого дому, і дав ослам корму, а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.
22
Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та стукали в двері.
І казали вони тому старому чоловікові, власникові того дому, говорячи: Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, і ми пізнаєм його!
23
І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: Ні, мої браття, не робіть же ви зла!
По тому, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидоти!
24
Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі!
25
Та ті люди не хотіли слухати його.
І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні.
І вони познали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря.
26
І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.
27
А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.
28
І сказав він до неї: Уставай і підемо!
Та вона не відповіла, бо вмерла.
І взяв він її на осла.
І встав той чоловік, і пішов до свого місця.
29
І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.
30
І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня!
Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!