1
І повиходили всі Ізраїлеві сини, і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.
2
І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.
3
І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи.
І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке зло?
4
І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.
5
І встали на мене господарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім.
Мене замишляли забити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона.
6
І схопив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.
7
Ось ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду!
8
І встав увесь народ, як один муж, говорячи: Не підемо ніхто до намету свого, і не знайдемо ніхто до дому свого!
9
А тепер оце та річ, що зробимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребком!
10
І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві.
11
І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.
12
І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами?
13
А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля.
Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.
14
І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.
15
І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів'и, із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.
16
З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував.
17
І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військовий.
18
І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами?
І сказав Господь: Юда спереду.
19
І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів'ї.
20
І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї.
21
І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.
22
І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.
23
І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора.
І питалися вони Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата?
І сказав Господь: Ідіть на нього!
24
І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.
25
А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.
26
І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора.
І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем.
27
І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там.
28
А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?
А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку.
29
І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї.
30
І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.
31
І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.
32
І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як перше!
А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги.
33
І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.
34
І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий.
А вони не знали, що суне на них те зло.
35
І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що витягають меча.
36
І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів'у.
37
А засідка поспішилася, і напала на Ґів'у.
І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча.
38
А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим.
39
І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!
40
А з міста став підійматися стовп диму.
І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба!
41
І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.
42
І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.
43
Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.
44
Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі.
45
І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону.
А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п'ять тисяч люда.
І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.
46
І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, усе це люди хоробрі.
47
І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка.
І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.
48
А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене.
А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.