1
Послухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів!
2
Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх!
3
Бо устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою!
4
Сріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитається.
5
Вони, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони.
Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі!
6
Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я Твоє могутністю!
7
Хто не буде боятись Тебе, Царю народів?
Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого, як Ти!
8
Вони стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево!
9
Срібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців.
10
А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний!
Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.
11
Отак їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього!
12
Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом.
13
Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх,
14
тоді кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!…
15
Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!
16
Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення!
17
Забери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі!
18
Бо Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли
19
Ой, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча!
А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її.
20
Намета мого попустошено і зірвані всі мої шнури.
Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої…
21
Бо пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнє стадо
22
Голос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів
23
Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком.
24
Карай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!
25
Вилий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з'їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!…