1
Так промовив до мене Господь: Іди й купи собі льняного пояса, і підпережи ним свої стегна, але в воду не клади його.
2
І купив я того пояса за Господнім словом, та й підперезав свої стегна.
3
І було мені слово Господнє удруге, говорячи:
4
Візьми того пояса, якого купив, що на стегнах твоїх, і встань, іди до Ефрату, та й сховай його там у розщілині скелі.
5
І пішов я, і сховав його в Ефраті, як Господь наказав був мені.
6
І сталося по багатьох днях, і сказав мені Господь: Устань, іди до Ефрату, і візьми звідти того пояса, що Я наказав був тобі сховати його там.
7
І пішов я до Ефрату, і викопав, і взяв того пояса з місця, де я сховав був його, аж ось той пояс нездатний!
8
І було мені слово Господнє, говорячи:
9
Так говорить Господь: Отак знищу Я Юдину гордість та гордість велику Єрусалиму,
10
цього злого народа, що не хоче він слухатися Моїх слів, що ходить за впертістю серця свого!
І пішов він в сліди інших богів, щоб служити їм та поклонятися їм.
І станеться він, як цей пояс, до нічого нездатний!…
11
Бо як прилягає цей пояс до стегон чоловіка, так притвердив Я до себе ввесь Ізраїлів дім та ввесь Юдин дім, говорить Господь, щоб стали народом Мені і йменням, і хвалою та пишнотою, та вони не послухались!
12
І скажеш до них оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий бурдюк вином наповняється.
І відкажуть тобі: Чи ми справді не знаєм, що всякий бурдюк вином наповняється?
13
І скажеш до них: Так говорить Господь: Ось наповню Я п'янством усіх мешканців Краю цього, і царів, що сидять на Давидовім троні, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.
14
І розіб'ю їх одного об одного, разом батьків та синів, говорить Господь, Не змилуюся, і не змилосерджусь, і не пожалію, щоб їх не понищити!
15
Послухайте ви та візьміть до ушей, не вивищуйтеся, бо Господь це сказав!
16
Дайте Господу, Богові вашому, славу, поки не зробить Він темно, і поки на темних горах не спіткнуться вам ноги!
І будете ви сподіватися світла, а Він зробить це темрявою та вчинить імлою
17
А коли ви цього не послухаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої гордости, й око моє проливатиме сльози, і зайдеться сльозою, бо стадо Господнє займуть у полон!…
18
Скажіть до царя й до царевої матері: Сідайте додолу, бо з голів ваших спала корона вашої слави!
19
Південні міста позамикані будуть, і не буде, хто б їх відчинив, вигнаний буде ввесь Юда, вигнаний буде цілком!
20
Зведіть ваші очі, й побачте отих, що приходять із півночі: де череда та, що дана тобі, отара пишноти твоєї?
21
Що ти скажеш, о дочко Сіону, як Він над тобою панами поставить отих, яких ти навчила була за довірених бути, чи ж муки не схоплять тебе, немов ту породіллю?
22
коли ж скажеш у серці своєму: Чому такі речі спіткали мене?
за численні провини твої відкриті подолки твої, оголені ноги твої силоміць!
23
Чи мурин відмінить коли свою шкіру, а пантера ті плями свої?
Тоді зможете й ви чинити добре, навчені чинити лихе!
24
Тому розпорошу їх, мов ту полову, що з вітром з пустині летить:
25
Оце жеребок твій, це уділ, який Я відміряв тобі, говорить Господь, бо забула Мене та надіялася на неправду!
26
І закочу теж подолки твої над обличчя твоє, і покажеться ганьба твоя:
27
твої перелюбства й іржання твої, сором блуду твого на полі на пагірках, Я бачив гидоти твої
Горе тобі, Єрусалиме, що не очистишся!
Доки ж іще?