- 1
- Слово Господнє до Єремії, що було в справі посухи.
- 2
- Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабіли, насупилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.
- 3
- А вельможі її своїх слуг посилають по воду, вони йдуть до криниці й води не знаходять, їхній посуд порожній вертається…
Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають.
- 4
- Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали.
- 5
- Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине, бо немає трави…
- 6
- Навіть дикі осли поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо немає трави…
- 7
- Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Ймення Свого, бо намножились наші відступники, ми Тобі нагрішили!
- 8
- О надіє Ізраїлева, о Спасителю в часі недолі, нащо будеш Ти в Краї, як той чужаниця, й як той подорожній, що намета лише на ночліг розтягає?
- 9
- Нащо будеш Ти, мов людина остовпіла, немов той силач, що не може спасти?
Таж Ти в нашій середині, Господи, Ймення ж Твоє на нас кличеться, не залишай нас!
- 10
- Так говорить Господь до народу цього: Так люблять вони волочитись, а не стримувати своїх ніг, тому то не має Господь уподобання в них, Він тепер їхню провину згадає, і їхній гріх покарає!
- 11
- І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому:
- 12
- Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!…
- 13
- А я відказав: О Господи, Боже!
Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!
- 14
- Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив!
Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця…
- 15
- Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: Меч та голод не буде в цім Краї: від меча та від голоду згинуть пророки такі!
- 16
- А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, вони й їхні жінки, й їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнє зло!
- 17
- І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!
- 18
- Якщо вийду на поле ось побиті мечем, й якщо вийду до міста ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають…
- 19
- Чи насправді покинув Ти Юду?
Чи й Сіоном гидує душа Твоя?
Чому вразив Ти нас і немає нам ліку?
Ми чекаємо миру й немає добра, і часу вздоровлення та ось тільки жах!…
- 20
- Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили,
- 21
- та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!
- 22
- Хіба є між марними божками поганів такі, що спускають дощі?
І чи небо саме дає зливу?
Чи ж не Ти Господь Бог наш?
Тому то на Тебе надіємось ми, бо Ти це все чиниш!
|