1
І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, то душа Моя до народу цього не звернулася б!
Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повиходять!
2
І буде, як скажуть до тебе вони: Куди підемо?
то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть ті на смерть, і хто на меча на меча, і хто на голод на голод, а хто до полону в полон
3
І Я навіщу їх чотирьома способами, говорить Господь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочити, і птаством небесним, і земною звіриною, щоб жерли та нищили
4
І Я дам їх на пострах усім царствам землі за Манасію, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що зробив був він в Єрусалимі.
5
Бо хто змилується над тобою, о Єрусалиме?
І хто співчуття тобі виявить?
І хто зверне з путі, щоб тебе запитати про поводження?
6
Ти покинув Мене, промовляє Господь, відступився назад, тому Я простягнув Свою руку на тебе, і знищив тебе, утомився Я жалувати!
7
І віячкою їх розвіяв по брамах землі, позбавив дітей, і погубив Свій народ, бо вони не вернулись з доріг неправдивих своїх,
8
у Мене більше було його вдів, як морського піску!
А на матір юнацтва, спровадив опівдні грабіжника їм, нагло кинув на неї страхіття та жах,
9
зомліла вона, що сімох породила, видихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоромилася та збентежилась
А решту їх Я дам під меча перед їхніми ворогами, говорить Господь
10
Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене, чоловіка сварливого та чоловіка сутяжного для всієї землі!
Нікому я не позичав, і ніхто мені не боргував, та всі проклинають мене
11
Промовив Господь: Я справді підсилю на добре тебе, Я справді вчиню, що проситиме ворог тебе за час зла й за час утиску!
12
Чи можна зламати залізом залізо із півночі й мідь?
13
Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам, і не за ціну, але за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх.
14
І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї, якого не знаєш, бо огонь запалав в Моїм гніві, і над вами палатиме він!
15
Ти, Господи, знаєш усе, згадай же мене й заступися за мене, і помстися над тими, що гонять мене!
На довгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе!
16
Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твоє надо мною, о Господи, Боже Саваоте!
17
Не сидів я на зборі веселому та не радів, через руку Твою я самітний сидів, бо Ти гнівом наповнив мене.
18
Чому біль мій став вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтись?
Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають?
19
Тому Господь так відказав: Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої: до тебе самі вони звернуться, а не ти до них звернешся!
20
І дам Я тебе для оцього народу за мура міцного із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати, говорить Господь!
21
І врятую тебе з руки злих, і з рук насильників тих тебе визволю!