1
І почув Шефатія, син Маттанів, і Ґедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія говорив до всього народу, кажучи:
2
Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від моровиці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здобич, і він житиме!
3
Так говорить Господь: Напевно буде дане це місто в руку війська вавилонського царя, і він здобуде його!
4
І сказали зверхники до царя: Нехай же уб'ють цього чоловіка, бо він ослаблює руки вояків, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова, як оці.
Бо цей чоловік не шукає для цього народу добра, а тільки зла!…
5
І сказав цар Седекія: Ось він у ваших руках, бо цар нічого не вдіє супроти вас.
6
І взяли Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царевого сина, що в подвір'ї в'язниці, і спустили Єремію шнурами.
А в ямі була не вода, а тільки багно, і загруз Єремія в багні!
7
І почув мурин Евед-Мелех, евнух, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі.
8
І вийшов Евед-Мелех з царського дому, та й сказав цареві, говорячи:
9
Пане мій царю, ці люди вчинили зло в усьому, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, і помре він на своєму місці через голод, бо в місті нема вже хліба…
10
І наказав цар муринові Евед-Мелехові, говорячи: Візьми з собою звідси троє люда, і витягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер!
11
І взяв Евед-Мелех тих людей з собою, і прийшов до царського дому під скарбницею, і набрав ізвідти подертого шмаття та непотрібних лахів, і спустив їх до Єремії до ями шнурами.
12
І сказав мурин Евед-Мелех до Єремії: Поклади це подерте шмаття та лахи попід пахи своїх рук під шнури!
І зробив Єремія так.
13
І потягнули Єремію шнурами, і витягли його з ями.
І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці.
14
І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до себе, до третього входу, що в домі Господньому.
І сказав цар до Єремії: Запитаю я тебе про щось, не заховуй від мене нічого!
15
І сказав Єремія до Седекії: Коли я провіщу тобі, то чи справді не вб'єш ти мене?
А коли пораджу тобі, то мене не послухаєш…
16
І присягнув цар Седекія Єремії таємно, говорячи: Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб'ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоєї душі!
17
І сказав Єремія до Седекії: Так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо справді вийдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спалене огнем, і будеш жити ти та дім твій.
18
А якщо ти не вийдеш до вавилонського царя, то це місто буде дане в руку халдеїв, і вони спалять його огнем, і ти не втечеш з їхньої руки…
19
І сказав цар Седекія до Єремії: Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, щоб не дали мене в їхню руку, і щоб не насміялися з мене…
20
І сказав Єремія: Не дадуть!
Послухай Господнього голосу до того, що я говорю тобі, і буде добре тобі, і буде жити душа твоя!
21
А якщо ти не схочеш вийти, то ось слово, що Господь мені виявив:
22
І ось усі жінки, що залишилися в домі Юдиного царя, будуть відведені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: Підмовили тебе й перемогли тебе твої приятелі;
погрузили в багно твої ноги, та вони назад відійшли.
23
А всі жінки твої та всі сини твої будуть відведені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схоплений, а місто це буде спалене огнем…
24
І сказав Седекія до Єремії: Нехай ніхто не знає про ці слова, і ти не помреш.
25
Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то прийдуть до тебе та й скажуть тобі: Розкажи но нам, що говорив ти цареві!
Не ховай перед нами, і не вб'ємо тебе.
І що ж говорив тобі цар?
26
то скажеш до них: Я склав своє благання перед царське обличчя, щоб не вертали мене до Єгонатанового дому, щоб там не померти.
27
І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його, і він розказав їм згідно зо всіма тими словами, що звелів був цар.
І вони мовчки відійшли від нього, бо не довідались про обговорену річ.
28
І сидів Єремія на подвір'ї в'язниці аж до дня, коли був здобутий Єрусалим.
І сталося, як був здобутий Єрусалим: