1
Засурміть на Сіоні в сурму, здійміть крик на святій горі Моїй!
Затремтіть, всі мешканці землі, бо прийшов день Господній, бо близько вже він,
2
день темноти та темряви, день хмари й імли!
Як несеться досвітня зоря по горах, так народ цей великий й міцний.
Такого, як він, не бувало відвіку, і по ньому не буде вже більш аж до літ з роду в рід!
3
Перед ним пожирає огонь, і палахкотить за ним полум'я!
Земля перед ним, як еденський садок, а за ним опустіла пустиня, і рятунку від нього нема!
4
Його вигляд ніби коні, гарцюють вони, наче ті верхівці!
5
Як гуркіт військових возів, вони скачуть гірськими верхів'ями, як вереск огнистого полум'я, що солому жере, наче потужний народ, що до бою поставлений.
6
Народи тремтять перед ним, всі обличчя поблідли.
7
Як лицарі, мчаться вони, немов вояки вибігають на мур, і кожен своєю дорогою йдуть, і з стежок своїх не позбиваються,
8
не пхають вони один одного, ходять своєю дорогою битою, а коли на списа упадуть, то не зраняться.
9
По місті хурчать, по мурі біжать, увіходять в доми, через вікна пролазять, як злодій.
10
Трясеться земля перед ним, тремтить небо, сонце та місяць темніють, а зорі загублюють сяйво своє.
11
І голос Свій видасть Господь перед військом Своїм, бо табір Його величезний, бо міцний виконавець слова Його, бо великий день Господа й вельми страшний, і хто зможе його перенести?
12
Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням!
13
І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло!
14
Хто знає, чи Він не повернеться та не пожалує, і по Собі не залишить благословення, жертву хлібну та жертву ту литу для Господа, вашого Бога.
15
Засурміть на Сіоні в сурму, оголосіть святий піст, скличте зібрання!
16
Зберіте народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте, позбирайте дітей та грудних немовлят, нехай вийде з кімнати своєї також молодий, молода ж з-під свого накриття!
17
Між притвором та жертівником нехай плачуть священики, слуги Господні, хай молять вони: Змилуйся, Господи, над народом Своїм, і не видай на ганьбу спадку Свого, щоб над ним панували погани.
Нащо будуть казати між народами: Де їхній Бог?
18
І заздрісним стане Господь за Свій Край, і змилується над народом Своїм.
19
І Господь відповів і сказав до народу Свого: Ось Я посилаю вам збіжжя й вино молоде та оливу, і насититесь нею, і більше не дам вас на наругу народам.
20
А цього північного ворога віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену, його перед до східнього моря, його ж край до того моря заднього.
І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив.
21
Не бійся ти, земле, а тішся й радій, бо велике Господь учинив!
22
Не бійтеся, ти пільна худобо, бо пустинні пасовиська зазеленіють, бо дерево видасть свій плід, фіґовниця та виноград свою силу дадуть.
23
А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння, і найперше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього.
24
І токи наповняться збіжжям, чавильні ж кадки будуть переливатись вином молодим та оливою.
25
І надолужу Я вам за ті роки, що пожерла була сарана, коник і черва та гусінь, Моє військо велике, що Я посилав проти вас.
26
А їсти ви будете їсти й насичуватись, і хвалитимете Ім'я Господа, вашого Бога, що з вами на подив зробив, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!
27
І пізнаєте ви, що Я серед Ізраїля, і що Я Господь, Бог ваш, і немає вже іншого, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!