1
Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.
2
А хто входить дверима, той вівцям пастух.
3
Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці;
і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.
4
А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
5
За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.
6
Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.
7
І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.
8
Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9
Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10
Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити.
Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.
11
Я Пастир Добрий!
Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
12
А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.
13
А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
14
Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15
Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
16
Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити.
І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!
17
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.
18
Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його.
Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.
19
З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася.
20
І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий.
Чого слухаєте ви Його?
21
Інші казали: Ці слова не того, хто демона має.
Хіба демон може очі сліпим відкривати?…
22
Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі.
Стояла зима.
23
А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку.
24
Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас?
Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!
25
Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви.
Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.
26
Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.
27
Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.
28
І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.
29
Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.
30
Я й Отець Ми одне!
31
Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.
32
Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?
33
Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш
34
Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?
35
Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,
36
то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?
37
Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38
А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!
39
Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.
40
І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.
41
І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.
42
І багато-хто ввірували в Нього там.