1
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2
І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала.
Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3
А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла
І пахощі мира наповнили дім!
4
І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:
5
Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?
6
А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.
7
І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені
8
Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!
9
А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
10
А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11
бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.
12
А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13
то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна!
Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!
Цар Ізраїлів!
14
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15
Не бійся, дочко Сіонська!
Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!
16
А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.
17
Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.
18
Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
19
Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!
20
А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.
21
І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.
22
Іде Пилип та Андрієві каже;
іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
23
Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.
24
Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається;
як умре ж, плід рясний принесе.
25
Хто кохає душу свою, той погубить її;
хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.
26
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій.
Як хто служить Мені, того пошанує Отець.
27
Затривожена зараз душа Моя.
І що Я повім?
Заступи Мене, Отче, від цієї години!
Та на те Я й прийшов на годину оцю…
28
Прослав, Отче, Ім'я Своє!
Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!
29
А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло!
Інші казали: Це Ангол Йому говорив!
30
Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.
31
Тепер суд цьому світові.
Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.
32
І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.
33
А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.
34
А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути?
Хто такий Цей Син Людський?
35
І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами.
Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула.
А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде…
36
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали.
Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.
37
І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
38
щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?
39
Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:
40
Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!
41
Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.
42
Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.
43
Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44
А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45
А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
46
Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.
47
Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48
Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!
49
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.
50
І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя.
Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.