1
Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверіядським.
А з'явився отак.
2
Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його.
3
Говорить їм Симон Петро: Піду риби вловити.
Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою.
І пішли вони, і всіли до човна.
Та ночі тієї нічого вони не вловили.
4
А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус.
5
Ісус тоді каже до них: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?
Ні, вони відказали.
6
А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете!
Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби
7
Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: Це ж Господь!…
А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, бо він був нагий, та й кинувся в море
8
Інші ж учні, що були недалеко від берега якихсь ліктів із двісті припливли човником, тягнучи невода з рибою.
9
А коли вони вийшли на землю, то бачать розложений жар, а на нім рибу й хліб.
10
Ісус каже до них: Принесіть тієї риби, що оце ви вловили!
11
Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода, повного риби великої, сто п'ятдесят три.
І хоч стільки було її, не продерся проте невід.
12
Ісус каже до учнів: Ідіть, снідайте!
А з учнів ніхто не наважився спитати Його: Хто Ти такий?
Бо знали вони, що Господь то…
13
Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу.
14
Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес.
15
Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих?
Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!
Промовляє йому: Паси ягнята Мої!
16
І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене?
Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!
Промовляє йому: Паси вівці Мої!
17
Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене?
Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене?
І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!
Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!
18
Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав.
А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш
19
А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить.
Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною!
20
Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе?
21
Петро, як побачив того, говорить Ісусові: Господи, цей же що?
22
Промовляє до нього Ісус: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі?
Ти йди за Мною!
23
І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре.
Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі?
24
Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав.
І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його!
25
Багато є й іншого, що Ісус учинив.
Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг!
Амінь.