1
Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
2
хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
3
Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
4
І потрібно було Самарію Йому переходити.
5
Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
6
Там же була Яковова криниця.
І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці.
Було коло години десь шостої.
7
Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води.
Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
8
Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
9
Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки?
Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10
Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
11
Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
12
Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
13
Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
14
А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
15
Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
16
Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
17
Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю…
Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18
Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі.
Це ти правду сказала.
19
Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20
Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
21
Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
22
Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
23
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
24
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
25
Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
26
Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою
27
І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв.
Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш?
або: Про що з нею говориш?
28
Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
29
Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила.
Чи Він не Христос?
30
І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
31
Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
32
А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
33
Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
34
Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
35
Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива?
А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
36
А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
37
Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
38
Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
39
З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
40
А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався.
І Він перебув там два дні.
41
Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42
А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
43
Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
44
Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
45
А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
46
Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино.
І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
47
Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
48
Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!
49
Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!
50
Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе!
І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
51
А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
52
А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому.
Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.
53
Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе.
І ввірував сам і ввесь його дім.
54
Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.