1
Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
2
А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ґанків.
3
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено.
4
Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.
5
А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим.
6
Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим?
7
Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене.
А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить.
8
Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи!
9
І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив.
Того ж дня субота була,
10
тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого.
11
А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи.
12
А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи?
13
Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці.
14
Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти.
Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!
15
Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус.
16
І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
17
А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я.
18
І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.
19
Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець;
бо що робить Він, те так само й Син робить.
20
Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому.
І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
21
Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
22
Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,
23
щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця.
Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.
24
Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
25
Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
26
Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
27
І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син.
28
Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,
29
і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.
30
Я нічого не можу робити Сам від Себе.
Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
31
Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве.
32
Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене.
33
Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.
34
Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені.
35
Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його.
36
Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!
37
Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене;
але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили.
38
Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав.
39
Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!
40
Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
41
Від людей не приймаю Я слави,
42
але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
43
Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви.
Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви.
44
Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?
45
Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього надієтесь ви!
46
Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.
47
Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?