1
А Йов відповів та й сказав:
2
Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!…
3
Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас!
І в кого немає такого, як це?
4
Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний
5
Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!
6
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.
7
Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.
8
Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.
9
Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10
Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?
11
Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?
12
Мудрість у старших, бо довгість днів розум.
13
Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.
14
Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.
15
Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.
16
В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.
17
Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,
18
Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.
19
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20
Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.
21
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22
Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.
23
Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.
24
Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,
25
вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!