1
І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:
2
Як довго ви будете пастками класти слова?
Розміркуйте, а потім собі поговоримо!
3
Чому пораховані ми, як худоба?
Чому в ваших очах ми безумні?
4
О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?
5
Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:
6
його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,
7
стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!…
8
Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
9
пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,
10
на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці
11
Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.
12
Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.
13
Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.
14
Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш
15
Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.
16
Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.
17
Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.
18
Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.
19
У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.
20
На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші
21
Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!