1
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
2
І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
3
Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
4
Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
5
Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
6
то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
7
Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
8
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
9
Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
10
то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
11
Бо гидота оце, й це провина підсудна,
12
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!…
13
Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
14
то що я зроблю, як підійметься Бог?
А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
15
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
16
Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
17
Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
18
Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
19
Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
20
чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
21
Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
22
хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
23
Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти
24
Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
25
Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
27
то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
28
це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29
Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
30
Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
31
Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
32
Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
33
Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
34
Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив
35
О, якби мене вислухав хто!
Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник
36
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
37
Число кроків своїх я представлю йому;
мов до князя, наближусь до нього.
38
Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
39
якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
40
то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!…
Слова Йова скінчилися.