1
І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
2
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3
Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
5
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
6
І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
7
Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
8
Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
9
Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
10
Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
11
Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
12
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
13
Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
14
Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
15
Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів
16
Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
17
Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
18
Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені
19
Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
20
Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
21
На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
22
бо не вмію підлещуватись!
Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!