1
І говорив Елігу та й сказав:
2
Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу?
3
Бо ти говорив: Що поможе тобі?
Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха?
4
Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
5
Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе.
6
Як ти будеш грішити, що зробиш Йому?
А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому?
7
Коли праведним станеш, що даси ти Йому?
Або що Він візьме з твоєї руки?
8
Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!…
9
Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох
10
Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
11
що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
12
Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає.
13
Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.
14
Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його!
Та є суд перед Ним, і чекай ти його!
15
А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту,
16
то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання