1
Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.
2
Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
3
Хто вийде навпроти Мене й буде цілий?
Що під небом усім це Моє!
4
Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.
5
Хто відкриє поверхню одежі його?
Хто підійде коли до двійних його щелепів?
6
Двері обличчя його хто відчинить?
Навколо зубів його жах!
7
Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.
8
Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
9
Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
10
Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!
11
Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!
12
Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
13
Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.
14
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
15
М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
16
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
17
Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
18
Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
19
За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
20
Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
21
Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
22
Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.
23
Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
24
Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
25
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
26
він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!