1
І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин,
2
то вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.
3
А мешканці Ґів'ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві,
4
то зробили й вони хитрість.
І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов'язані,
5
і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий.
6
І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову.
7
І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: Може ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову?
8
І сказали вони до Ісуса: Ми твої раби.
А Ісус сказав до них: Хто ви та звідки приходите?
9
І вони сказали йому: З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті,
10
і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.
11
І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.
12
Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий.
13
А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися!
А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги.
14
І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.
15
І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.
16
І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними.
17
І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст.
А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.
18
І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля.
І нарікала вся громада на начальників.
19
І сказали всі начальники до всієї громади: Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.
20
Оце зробімо їм, позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм.
21
І сказали до них начальники: Нехай вони живуть.
І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.
22
І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас?
23
А тепер ви прокляті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого.
24
А вони відповіли Ісусові та й сказали: Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами.
І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.
25
А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини.
26
І він зробив їм так, і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.
27
І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.