- 1
- Як потемніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане!
- 2
- Коштовні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за глиняний посуд полічені, за чин рук ганчарських!
- 3
- Навіть шакали витягують перса, годують своїх молодят, а доня народу мого жорстока, мов струсі в пустині:
- 4
- язик сосунця до його піднебіння від спраги прилип…
Хліба жадають собі немовлята, й немає нікого, хто б їм відломив…
- 5
- Ті, що їли присмаки, на вулицях з голоду мліють;
ті, що виплекані на пурпурі, тепер смітники обіймають…
- 6
- І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, і не торкалися руки до нього…
- 7
- Її можновладці чистіші від снігу були, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов перли, їхній вигляд сапфір,
- 8
- а тепер їхній вигляд чорніший за сажу, не розпізнають їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості, зробилась сухою, як дерево…
- 9
- Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових…
- 10
- Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду…
- 11
- Закінчив Господь лютість Свою, вилив жар Свого гніву, і запалив на Сіоні огонь, і пожер він основи його!
- 12
- Не вірили земні царі та всі мешканці цілого світу, що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму…
- 13
- Усе сталося це за провини пророків його, за неправду священства його, що кров праведників серед нього лили…
- 14
- По вулицях бродять, немов ті сліпці, поплямовані кров'ю, так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього.
- 15
- Уступіться, нечисті!
кричали до них, уступіться, збочуйте, не доторкуйтеся!…
І повтікали вони й мандрували, і казали між людьми: Мешкати в нас більш не будуть!
- 16
- Господнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали…
- 17
- Уже прогляділи ми очі свої, даремно чекавши на поміч собі, на варті своїй ми чекали народу, який нас не спас…
- 18
- Чатують вони наші кроки, щоб ходити не могли ми по площах своїх.
Кінець наш наблизився, сповнилися наші дні, бо прийшов нам кінець…
- 19
- Гнобителі наші скоріші були за орлів піднебесних, вони уганялись за нами по горах, на нас чатували в пустині…
- 20
- Попав в ями живущий наш дух, Господній помазанець, що ми говорили про нього: Ми будемо жити в тіні його серед народів.
- 21
- Веселися та тішся, о дочко Едому, що сидиш в краю Уц, також над тобою перейде злий келіх, уп'єшся й оголишся й ти!
- 22
- Скінчилася кара твоя, дочко Сіону, не буде Він більше тебе виганяти, та твоє беззаконня скарає Він, дочко Едому, відкриє провини твої!
|