1
Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.
2
Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?
3
Ні, кажу вам;
та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
4
Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?
5
Ні, кажу вам;
та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
6
І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево.
І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.
7
І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу;
зрубай його, нащо й землю марнує воно?
8
А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм,
9
чи року наступного плоду не вродить воно.
Коли ж ні, то зрубаєш його.
10
І навчав Він в одній з синагог у суботу.
11
І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.
12
А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе.
І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.
13
І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!
14
Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.
15
А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?
16
Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?
17
А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники.
І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!
18
Він же промовив: До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?
19
Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді.
І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на віттях його.
20
І знову сказав Він: Із чим порівняю Я Божеє Царство?
21
Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне.
22
І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.
23
І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених?
А Він відказав їм:
24
Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!
25
Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам!
А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви!
26
Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти…
27
А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви.
Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!
28
Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть
29
І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!
30
І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!
31
Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе
32
А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.
33
Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.
34
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе!
Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!
35
Ось ваш дім зостається порожній для вас!
Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!