1
Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.
2
І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе?
Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.
3
І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене?
Копати не можу, просити соромлюсь.
4
Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.
5
І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?
6
А той відказав: Сто кадок оливи.
І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят.
7
А потім питається другого: А ти скільки винен?
І той відказав: Сто кірців пшениці.
І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.
8
І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив.
Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.
9
І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.
10
Хто вірний в найменшому, і в великому вірний;
і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.
11
Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?
12
І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?
13
Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує.
Не можете Богові й мамоні служити!
14
Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.
15
Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог.
Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.
16
Закон і Пророки були до Івана;
відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.
17
Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.
18
Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб.
І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.
19
Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.
20
Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,
21
і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали;
пси ж приходили й рани лизали йому
22
Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи.
Умер же й багатий, і його поховали.
23
І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
24
І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!…
25
Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе;
тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
26
А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.
27
А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,
28
бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!
29
Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!
30
А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.
31
Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!