1
І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.
2
І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,
3
бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.
4
І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.
5
А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!
6
І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.
7
А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!
8
Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.
9
Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.
10
Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!
11
Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.
12
Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
13
І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.
14
Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.
15
І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
16
І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.
17
І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий!
Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.
18
І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.
19
Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.
20
І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
21
Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
22
І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе!
Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23
Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?
24
І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.
25
І відказали йому: Пане, він десять мін має.
26
Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.
27
А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.
28
А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
29
І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,
30
наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами;
увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав.
Відв'яжіть його, і приведіть.
31
Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.
32
Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.
33
А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?
34
Вони ж відказали: Господь потребує його.
35
І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
36
Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.
37
А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
38
кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я!
Мир на небесах, і слава на висоті!
39
А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!
40
А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!
41
І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
42
і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі!
Та тепер від очей твоїх сховане це.
43
Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
44
І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх
45
А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,
46
до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.
47
І Він кожного дня у храмі навчав.
А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,
48
але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.