1
Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
2
А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу
3
Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
4
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
5
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
6
І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу
7
І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
8
І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.
9
А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
10
А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.
11
І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?
12
І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.
13
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.
14
А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
15
І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
16
Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.
17
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.
18
Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.
19
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається.
Це чиніть на спомин про Мене!
20
По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21
Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
22
Бо Син Людський іде, як призначено;
але горе тому чоловікові, хто Його видає!
23
А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
24
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25
Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
26
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.
27
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує?
Чи не той, хто сидить при столі?
А Я серед вас, як службовець.
28
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
29
і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
31
І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32
Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя;
ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!
33
А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!
34
Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене
35
І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого?
Вони ж відказали: Нічого.
36
А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу;
хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37
Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано.
Бо те, що про Мене, виконується.
38
І сказали вони: Господи, ось тут два мечі.
А Він їм відказав: Досить!
39
І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну.
А за Ним пішли учні Його.
40
А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
41
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
42
благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу!
Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!…
43
І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.
44
А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився.
І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю
45
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби
46
І промовив до них: Чого ви спите?
Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47
І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними.
І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
48
Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?
49
А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?
50
І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.
51
Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить!
І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
52
А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями
53
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук.
Та це ваша година тепер, і влада темряви
54
А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика.
Петро ж здалека йшов слідкома.
55
Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56
А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!
57
І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!
58
Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих.
А Петро відказав: Ні, чоловіче!…
59
І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
60
А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш
І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61
І Господь обернувся й подививсь на Петра.
А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.
62
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63
А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.
64
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?
65
І багато інших богозневаг говорили на Нього вони
66
А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
67
і казали: Коли Ти Христос, скажи нам.
А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.
68
А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.
69
Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!
70
Тоді всі запитали: То Ти Божий Син?
А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я…
71
А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас?
Бо ми чули самі з Його уст!