1
І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2
І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.
3
І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський?
А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш
4
І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.
5
А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.
6
А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?
7
І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.
8
Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9
І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10
І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.
11
Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12
І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.
13
А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,
14
і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ.
А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.
15
Також Ірод, бо він відіслав Його нам.
І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.
16
Отже я покараю Його й відпущу.
17
Бо повинен був їм відпустити одного на свято.
18
А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19
А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.
20
І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.
21
Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!
22
Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він?
Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов.
Отже я покараю Його й відпущу.
23
А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його.
І взяв гору крик їхній та первосвящеників.
24
І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:
25
відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі
26
І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27
А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28
А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!
29
Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували
30
Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!
31
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?
32
І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33
А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.
34
Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!…
А як Його одіж ділили, то кидали жереба.
35
А люди стояли й дивились
Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!
36
І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,
37
і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!
38
Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.
39
А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос?
То спаси Себе й нас!
40
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41
Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.
42
І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!
43
І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!
44
Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої
45
І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє
46
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!
І це прорікши, Він духа віддав
47
Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!
48
І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався
49
Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це…
50
І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,
51
не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,
52
цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53
І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.
54
День той був Приготування, і наставала субота.
55
А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.
56
Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.