1
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
2
та й застали, що камінь від гробу відвалений був.
3
А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.
5
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
6
Нема Його тут, бо воскрес!
Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
7
Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.
8
І згадали вони ті слова Його!
9
А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
10
То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
11
Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.
12
Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала
І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось
13
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
14
І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
15
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.
16
Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.
17
І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?
18
І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?
19
І спитався Він їх: Що таке?
А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.
20
Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли
21
А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити.
І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося
22
А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:
23
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він…
24
І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки;
та Його не побачили
25
Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!
26
Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?
27
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
28
І наблизились вони до села, куди йшли.
А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29
А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день.
І Він увійшов, щоб із ними побути.
30
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав
31
Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його.
Але Він став для них невидимий
32
І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?…
33
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,
34
які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.
35
А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.
36
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
37
А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
38
Він же промовив до них: Чого ви стривожились?
І пощо ті думки до сердець ваших входять?
39
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам!
Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
40
І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
41
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?
42
Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
43
І, взявши, Він їв перед ними.
44
І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
45
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
46
І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
47
і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
48
А ви свідки того.
49
І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця;
а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
50
І Він вивів за місто їх аж до Віфанії;
і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
52
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53
І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога.
Амінь.