1
І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану.
І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.
2
І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?
3
А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам?
4
Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити.
5
Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.
6
Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.
7
Покине тому чоловік свого батька та матір,
8
і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло.
9
Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!
10
А вдома про це учні знов запитали Його.
11
І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.
12
І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона.
13
Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14
А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!
15
Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.
16
І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.
17
І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?
18
Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим?
Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19
Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.
20
А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку.
21
Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі!
Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста.
22
А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав!
23
І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
24
І учні жахнулись від слів Його.
А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
25
Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!
26
А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися?
27
Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові.
Бо для Бога можливе все!
28
А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
29
Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,
30
і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя.
31
І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.
32
Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим.
А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись.
І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
33
Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34
і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!
35
І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.
36
А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?
37
Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!
38
А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите.
Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?
39
Вони відказали Йому: Можемо.
А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
40
А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано.
41
Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.
42
А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43
Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.
44
А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.
45
Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.
46
І приходять вони в Єрихон.
А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47
І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!
48
І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
49
І спинився Ісус та й сказав: Покличте його!
І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.
50
А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.
51
А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?
Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!
52
Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе!
І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.