1
За два ж дні була Пасха й Опрісноки.
А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.
2
Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.
3
Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира.
І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
4
А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро?
5
Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати.
І нарікали на неї.
6
Ісус же сказав: Залишіть її!
Чого прикрість їй робите?
Вона добрий учинок зробила Мені.
7
Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте.
8
Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон…
9
Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!
10
Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
11
А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати.
І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.
12
А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?
13
І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.
14
І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху?
15
І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас.
16
І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати.
17
А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.
18
І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене…
19
Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я?
20
А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною…
21
Людський Син справді йде, як про Нього написано;
та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина!
Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!…
22
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє!
23
І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі.
24
І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.
25
Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!
26
А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.
27
Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці!
28
По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.
29
І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я!
30
Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене!
31
А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе!
Так же само сказали й усі…
32
І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.
33
І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити…
34
І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя!
Залишіться тут і пильнуйте!
35
І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
36
І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!…
А проте, не чого хочу Я, але чого Ти…
37
І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти?
Однієї години не зміг попильнувати?
38
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!
39
І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.
40
А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.
І не знали вони, що Йому відказати…
41
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте?
Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!…
42
Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник…
43
І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.
44
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть.
45
І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю!
І поцілував Його…
46
Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його.
47
А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.
48
А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.
49
Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви.
Але, щоб збулися Писання.
50
Тоді всі полишили Його й повтікали…
51
Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним.
І хапають його.
52
Але він, покривало покинувши, утік нагий.
53
А Ісуса вони повели до первосвященика.
І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
54
Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика;
і сидів він із службою, і грівсь при огні.
55
А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили.
56
Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.
57
Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:
58
Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний.
59
Але й так не було їхнє свідчення згідне.
60
Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?
61
Він же мовчав, і нічого не відповідав.
Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного?
62
А Ісус відказав: Я!
І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!
63
Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?
64
Ви чули цю богозневагу.
Як вам здається?
Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен…
65
Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй!
Служба теж Його била по щоках…
66
А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,
67
і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином!
68
Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш…
І вийшов назовні, на переддвір'я.
І заспівав тоді півень.
69
Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них!
70
І він знову відрікся.
Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин.
Та й мова твоя така сама.
71
А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!
72
І заспівав півень хвилі тієї подруге.
І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене.
І кинувся він, та й плакати став…