1
А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
2
А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський?
А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш
3
А первосвященики міцно Його винуватили.
4
Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш?
Дивись, як багато проти Тебе свідкують!
5
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6
На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.
7
Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.
8
Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.
9
Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
10
Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.
11
А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.
12
Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?
13
Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!
14
Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він?
А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!…
15
Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву.
І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.
16
Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17
І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.
18
І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!
19
І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього.
І навколішки кидалися та вклонялись Йому
20
І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його.
І Його повели, щоб розп'ясти Його.
21
І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22
І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.
23
І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.
24
І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.
25
Була ж третя година, як Його розп'яли.
26
І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.
27
Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.
28
І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!
29
А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак!
Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,
30
зійди із хреста, та спаси Самого Себе!
31
Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!
32
Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували.
Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього
33
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.
34
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?
35
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!
36
А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!
37
А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!…
38
І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.
39
А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!
40
Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
41
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували;
і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42
А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,
43
прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.
44
А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти.
І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.
45
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
46
А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений.
І каменя привалив до могильних дверей.
47
Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.