1
Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.
2
І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях.
А Він їм виголошував слово.
3
І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.
4
А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.
5
А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!
6
Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:
7
Чого Він говорить отак?
Зневажає Він Бога
Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?
8
І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?
9
Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?
10
Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:
11
Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
12
І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!
13
І вийшов над море Він знов.
А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.
14
А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною!
Той устав, і пішов услід за Ним.
15
Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його;
бо було їх багато, і вони ходили за Ним.
16
Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?
17
А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі.
Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння.
18
А учні Іванові та фарисейські постили.
І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять?
19
Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий?
Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть.
20
Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів.
21
І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша.
22
І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків.
23
І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.
24
Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?
25
А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?
26
Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним?
27
І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,
28
а тому то Син Людський Господь і суботі.