1
І знову почав Він навчати над морем.
І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.
2
І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:
3
Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.
4
І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.
5
Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;
6
а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.
7
А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.
8
Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс;
і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.
9
І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
10
І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.
11
І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,
12
щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!
13
І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї?
І як вам зрозуміти всі притчі!
14
Сіяч сіє слово.
15
А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
16
Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
17
та коріння не мають у собі й непостійні;
а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
18
А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,
19
але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.
20
А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.
21
І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко?
А не щоб поставити на свічнику?
22
Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.
23
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
24
І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.
25
Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
26
І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,
27
і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.
28
Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.
29
А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.
30
І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже?
Або в якій притчі представим його?
31
Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.
32
Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.
33
І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
34
І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
35
І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.
36
І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був;
і інші човни були з Ним.
37
І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!
38
А Він спав на кормі на подушці
І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?…
39
Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань!
І стих вітер, і тиша велика настала
40
І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі?
Чому віри не маєте?
41
А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?