1
І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.
2
І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.
3
Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,
4
бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.
5
І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння
6
А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,
7
і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього?
Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!
8
Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!
9
І запитав Він його: Як тобі на ім'я?
А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.
10
І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
11
Пасся ж там на горі гурт великий свиней.
12
І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.
13
І дозволив Він їм.
І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли.
І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі
14
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили.
І повиходили люди побачити, що сталось.
15
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони
16
Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.
17
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.
18
А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.
19
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!
20
І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому.
І всі дивувались!
21
І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу.
І був Він над морем.
22
І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
23
і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається.
Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!…
24
І пішов Він із ним.
За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
25
А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,
26
що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
27
як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його
28
Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю
29
І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!
30
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила.
І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?
31
І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?
32
А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
33
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй.
І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла
34
А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе;
іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
35
Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла;
чого ще турбуєш Учителя?…
36
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!
37
І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
38
І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.
39
А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете?
Не вмерло дівча, але спить!
40
І вони насміхалися з Нього.
А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
41
І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!
42
І в ту мить підвелося й ходило дівча;
а років мало з дванадцять.
І всі зараз жахнулися з дива великого!…
43
А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це.
І дати їй їсти звелів.