1
Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:
2
Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.
3
А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.
4
І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?
5
А Він їх запитав: Скільки маєте хліба?
Вони ж повідомили: Семеро.
6
Тоді Він народу звелів на землі посідати.
І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати.
А вони роздавали народові.
7
І мали вони трохи рибок;
і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.
8
І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали
9
А їдців було тисяч з чотири!
10
І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.
11
І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
12
А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає?
Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!
13
І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.
14
І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.
15
А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!
16
Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
17
А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте?
Чи ви ще не знаєте й не розумієте?
Чи ще маєте серце своє затверділим?
18
Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте?
І не пам'ятаєте,
19
коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали?
Вони кажуть до Нього: Дванадцять.
20
А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?
І відказують: Сім.
21
І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?…
22
І приходять вони в Віфсаїду.
І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.
23
І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село.
І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.
24
І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева
25
Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!
26
І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!
27
Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?
28
Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.
29
І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте?
Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!
30
І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!
31
І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.
32
І те слово казав Він відкрито.
А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.
33
А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!
34
І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!
35
Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.
36
Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?
37
Або що назамін дасть людина за душу свою?
38
Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.