1
І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
2
Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,
3
щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
4
Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:
5
Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина
6
І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
7
Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися?
Чи на очерет, що вітер гойдає його?
8
Та на що ви дивитись ходили?
Може на чоловіка, у м'які шати одягненого?
Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських.
9
По що ж ви ходили?
Може бачити пророка?
Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.
10
Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
11
Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя!
Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!
12
Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
13
Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.
14
Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.
15
Хто має вуха, нехай слухає!
16
До кого ж цей рід прирівняю?
До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,
17
і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви…
18
Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має.
19
Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.
І виправдалася мудрість своїми ділами.
20
Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:
21
Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо!
Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.
22
Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!
23
А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш.
Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.
24
Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!…
25
Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
26
Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
27
Передав Мені все Мій Отець.
І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.
28
Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!
29
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
30
Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!