1
Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
2
Чого Твої учні ламають передання старших?
Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
3
А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
4
Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
5
А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
6
то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою.
Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
7
Лицеміри!
Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
8
Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
9
Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей
10
І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
11
Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
12
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13
А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
14
Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих.
А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть
15
А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
16
А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
17
Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
18
Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
19
Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
20
Оце те, що людину опоганює.
А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
21
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
22
І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
23
А Він їй не казав ані слова.
Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
24
А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого
25
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
26
А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам
27
Вона ж відказала: Так, Господи!
Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
28
Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш!
І тієї години дочка її видужала.
29
І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
30
І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг.
І Він уздоровлював їх.
31
А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
32
А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого;
відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
33
А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
34
А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба?
Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
35
І Він ізвелів на землі посідати народові.
36
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
37
І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних
38
Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
39
І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.