1
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
2
Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
3
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
4
Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове.
Ідіть на весілля!
5
Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
6
А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
7
І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8
Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
9
Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
10
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих.
І весільна кімната гістьми переповнилась.
11
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
12
та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?
Той же мовчав.
13
Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів
14
Бо багато покликаних, та вибраних мало.
15
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
16
І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
17
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
18
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
19
Покажіть Мені гріш податковий.
І принесли динарія Йому.
20
А Він каже до них: Чий це образ і напис?
21
Ті відказують: Кесарів.
Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
22
А почувши таке, вони диву далися.
І, лишивши Його, відійшли.
23
Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
24
та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
25
Було ж у нас сім братів.
І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
26
Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
27
А по всіх вмерла й жінка.
28
Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде?
Бо всі мали її.
29
Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
30
Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
31
А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
32
Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів;
Бог не є Богом мертвих, а живих.
33
А народ, чувши це, дивувався науці Його.
34
Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
35
І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
36
Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
37
Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
38
Це найбільша й найперша заповідь.
39
А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
40
На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
41
Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42
і сказав: Що ви думаєте про Христа?
Чий Він син?
Вони Йому кажуть: Давидів.
43
Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44
Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
45
Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
46
І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова
І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.