1
І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним.
І взяв я те вино й дав цареві.
І я, здавалося, не був сумний перед ним.
2
Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий?
Це не інше що, як тільки сум серця
І я вельми сильно злякався!
3
І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки!
Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!…
4
І сказав мені цар: Чого ж ти просиш?
І я помолився до Небесного Бога,
5
і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його!
6
І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся?
І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час.
7
І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї,
8
і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду.
І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.
9
І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи.
А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців.
10
І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів.
11
І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.
12
І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму.
А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.
13
І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової.
І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем.
14
І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була підо мною.
15
І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура.
Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.
16
А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав.
17
І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем.
Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!…
18
І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені.
І сказали вони: Станемо й збудуємо!
І зміцнили вони руки свої на добре діло.
19
І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і погорджували нами й говорили: Що це за річ, яку ви робите?
Чи проти царя ви бунтуєтесь?
20
А я їм відповів і сказав до них: Небесний Бог Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо!
А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!